The Cementiri de Montjuïc - кладовище на пагорбі Барселони і абсолютно незвичайний парк площею приблизно 57 акрів, розташований між вантажним портом і Кастеллом. Цвинтарна атмосфера просякнута тут особливим шармом: перед поглядом туриста минають 150 років історії мистецтв, а кладовище є унікальним місцем спокою в Барселоні.

Серед місцевих жителів кладовище не особливо популярне. І це не через його розташування, але виключно тому, що сама ідея масового відвідування кладовища туристами навіює на місцевих мешканців подив і смуток. І це несправедливо, адже цвинтар Монтжуїк - це парк, де зосереджені твори мистецтва, це могутній пласт історії та культури, розташований у райському куточку Іспанії.

В кінці XIX століття місто розросталося надзвичайно швидко, і раніше діючі маленькі кладовища не могли стримати такого зростання. Тому міська адміністрація вишукувала нові території, а Монтжуїк, що на той час слабо використовувався, запропонував ідеальне вирішення цього. Кладовище було засноване 17 березня 1883 року. Відбулося навіть офіційне відкриття мером. А вже 19-го березня пройшли перші похорони: помер Хосе Фонродона Ріва, мер Куби.

Так як кладовищі знаходилося на досить крутому схилі, необхідно було нестандартне рішення, за яке і взявся архітектор Леандраде Альбареда. Він створив нові місця для поховань ніби на терасах схилу. Проект, який він розробив, був досить амбітний як для того часу. За основу був узятий ні більше, ні менше Паризький Пер-Лашез. Знизу, від головного входу - зі сторони порту - серпантином йде дорога вгору і потім спускається вниз, вже до іншого виходу, з боку парку Монтжуїк. Крім дороги є ще сходи, що йдуть переважно центром кладовища. Вічне царство спокою на площі 56 га нагадує собою місто зі своїми площами, вулицями, алеями, з чітким поділом на стани.

Буржуазія не скупилася на будівництво свого останнього притулку: багато пантеонів нагадують заміські будинки того часу. Тобто все робилося і будувалося таким чином, щоб показати світові, ким була ця людина, її значення, клас, престиж тощо. Тоді як робочому класу - пролетаріату - відведене вельми скромне місце в цьому останньому притулку. Всі ці споруди розташовані на схилі гори своєрідними терасами або рівнями. Найстаріші поховання внизу, чим вище підйом - тим ближче до сучасності. При переході на новий рівень на сходах позначені роки поховань, кругом численні покажчики, всі пронумеровані. До того ж таблички забезпечені QR-кодами.

Для зручності кладовищем ходить рейсовий автобус. Ведеться відео спостереження, тож фотографувати заборонено! На кладовищі ви побачите найрізноманітніші пам'ятники і надгробки, мавзолеїв, що зачаровують око, виконаних в неоготичному стилі - до прикрашених орнаментом надгробків зі статуями святих або індивідуальних ніш у стіні комунальних могил-колумбаріїв.

Який би не був останній притулок - все залежало від того, наскільки родичі покійного готові були інвестувати кошти в поховання і турботу про місце поховання своїх рідних. Так і з'являлися місцеві визначні пам'ятки. Це майстерно облаштовані могили і мавзолеї. А на найвищій точці кладовища розташувався римський крематорій.

Спочатку кладовище було заплановане як суворо симетрична споруда, але обсяг поховань був такий великий, що довелося задіяти і крутий схил пагорба Монтжуїк. З 1960-го року Cementri de Conserolla стало головним новим кладовищем у Барселоні. З того часу на кладовищі поховано понад 152 тисячі людей. Тепер можна захоронювати як в урнах, так і просто розвіяти прах на спеціальній дільниці в лісистій місцевості.

Серед відомих осіб, похованих на цвинтарі Монтжуїк, не можна не згадати про музиканта Ісаака Альбеніце, співачки Вікторії де лос Анжелес, генерала Антоніо Ескобара, футболіста Рікардо Заморе і багатьох інших осіб, які творили історію цієї славної і прекрасної країни.