Розглянути це питання варто з екскурсом у недавню історію. Впродовж десятиліть радянської влади, коли церква була фактично під забороною, а православну літературу можна було знайти, напевно, хіба-що в музеях атеїзму, віра в людях жила в умовах підпілля. Святе місце, як то кажуть, порожнім не буває. Тому прогалину в релігійних та навколо релігійних знаннях затуляли усілякі забобони.

Найкраще з приводу будь-якого питання релігійного чи пов’язаного з релігією життя звертатися до свого священика або духівника. Зайшовши до найближчого від вашої домівки храму із запитанням про можливість подарувати ікону будь-кому, ви завжди отримаєте стверджувальну відповідь. Тут варто уточнити: запитання ви маєте поставити саме священику, а не продавцеві свічок. Ось побачите, жодного слова про монетки й купюри не буде…

Зрозуміло, що дарувати ікону, скажімо, буддисту, мусульманинові, протестанту або невіруючому чи негативно налаштованому до православ’я може бути нетактовно і абсолютно нераціонально. Але якщо ваші друзі або родичі православні християни, то ікона, а тим більше спеціально написана для них – чудовий подарунок. Дарувати ікони – стародавній благочестивий християнський звичай і прояв любові. Не забуваймо, що перші ікони у Київській Русі з’явилися як дар Візантії та інших православних країн. Сьогодні дарувати ікони вже увійшло в традицію. Помітно, що ікони один одному почали дарувати не лише пересічні громадяни, але й політики та високі посадовці. Нерідко ті, хто ще недавно придушував будь-яку християнську думку, православні звичаї і традиції.

Останнім часом нерідко під час вибору подарунка люди зупиняють свій вибір саме на іконі. Тут виникає закономірне запитання – яку ікону вибрати, як визначитися у розмаїтті Святих та ікон Божої Матері?..

Передусім не зайвим буде ще раз наголосити: ікона – гарний подарунок, що підходить практично всім – родичам і просто близьким вам людям, друзям, керівникам, партнерам по роботі й бізнесу, знайомим, улюбленим артистам, музикантам, акторам. Перелік безмежний.

І, нарешті, ікону можна подарувати як пожертвування у храм або монастир. І в першу чергу, це стане розумним і виваженим кроком за умови відкриття і освячення нового храму. А такі події вже стали прикметою нової доби.

Ікона знайде своє місце у вашому домі, квартирі, дачі чи хаті, у кабінеті чи в офісі. Ікону в подарунок замовляють до ювілею, дня Ангела (іменин) або Народження. Окрім того, прийнято дарувати у день здійснення таїнства Хрещення і Вінчання, на великі православні свята – Великдень, Різдво та інші.

Ікона – це часточка вічного, образ вищого світу. Подумайте про своїх дітей та онуків. Що пов’язуватиме вас на землі через багато років? Меблі потрощаться чи вийдуть із моди, квартира зміниться, будинок перебудується чи з’явиться новий, автомобіль перетвориться на іржавий брухт. А ви сьогодні маєте нагоду зародити сімейну традицію, створивши сімейну реліквію, що пов’язуватиме невидимою ниттю покоління. І, дивлячись на ікону Спасителя, якою протягом багатьох десятиліть благословлялися на шлюб чоловіки у роду, або просто на сімейну ікону своїх прабабусь і прадідів, ваші нащадки поминатимуть своїх родичів у молитві перед цими іконами та образами – навіть якщо ніхто не розповідав їм про них, - або просто згадають незлим тихим словом того, хто подарував ікону чи образок.

Православну людину ікона супроводжувала скрізь і завжди, у тому числі й під час роботи. І немає нічого дивного, коли приходить несподівано допомога після молитви перед іконою святого – покровителя вашої професії.

Ікону потрібно розмістити у робочому кабінеті або офісі, щоб звертатися до неї з молитвою у важких життєвих ситуаціях, перед ухваленням відповідального, важливого рішення. А святий, зображений на іконі, незримо допоможе у важкий час.

У православному середовищі прийнято дарувати ікони практично на всі випадки життя.

Мірну ікону дарують народженому малюку на таїнство Хрещення. Ікону не зайве подарувати всій сім’ї. Такі ікони й називають сімейними і на них пишуться усі святі покровителі членів родини разом. Якщо ви хочете подарувати ікону конкретній людині – для нього підійде іменна ікона, на якій зображений його святий покровитель. Вінчальною парою називають ікони Господа Владики і Пресвятої Богородиці, які дарують перед таїнством вінчання.

Людині, котра довго хворіє, а також сім’ям, що не мають дітей, добре було б подарувати ікону святого, що має благодатну силу допомагати в тих чи інших недугах і хворобах. Такий подарунок допоможе повернути сенс і радість життя тому, кому потрібно зміцнити надію на одужання, допомогти знайти віру в себе.

Якщо ж у людини взагалі немає ікон вдома, то найкращим подарунком їй стануть ті, з яких розпочинається домашній іконостас кожного православного християнина – ікони Спасителя і Богородиці.

Але завжди слід пам’ятати, що ікона дарується у першу чергу задля молитви, для того, щоб і в світлі, і у важкі хвилини свого життя людина могла звернутися до святого, зображеного на іконі, подякувати йому за допомогу або попросити заступництва у Господа. Ікона – це не предмет інтер’єру, не оберіг. Дуже важливо, аби той, хто отримує такий подарунок, розумів усе це.

Повернемося до ще однієї проблеми. Найчастіше нам хочеться започаткувати і свій посильний внесок у відновлення церков, допомогти прикрасити новий храм, але просто кидати гроші до ящика для пожертвувань бажання виникає не завжди. У кожного свої причини на те – хтось традиційно все ще не довіряє, що ці кошти будуть витрачені саме на оздоблення храму, хтось хоче бачити результат свого пожертвування одразу. У такому разі потрібно згадати про давню українську традицію дарувати ікону храму. За «дарувальників» ікон молиться весь прихід, під час кожної служби в храмі їх згадують як благодійників.

Адже досі дуже часто можна побачити в храмах на центральному аналої - високому чотирикутному столику перед вівтарем, - на який кладеться святкова ікона, найчастіше ікона Пресвятої Богородиці або святого, чия пам’ять святкується цього дня чи «двунадесятого» свята, маленьку іконку, виконану поліграфічним способом, наклеєну на картонку, або просто вирізку з церковного календаря, де публікуються репродукції ікон усіх святих, що святкуються Церквою того чи іншого дня тижня чи місяця. Така ситуація складається аж ніяк не тому, що священик цього храму не шанує певного святого. А зазвичай через те, що у нього поки що не вистачає коштів мати всі ікони написані. І часом навіть для особливо шанованих свят і відзнак. Пам’ятаймо про це, як і про чудову нагоду зробити подарунок храму – подарувати ікону.