Австрія

Пам'ятник радянським воїнам у Відні (скульптор Михайло Інтізарян, архітектор Сергій Яковлєв) був відкритий 8 травня 1949 року на площі Шварценбергплац, у центрі міста, поруч із комплексом Бельведер.

Монумент - це фігура радянського солдата в повний зріст. В руці воїна - золотий щит у вигляді герба, нижче - колонада, прикрашена написом: «Вічна слава героям Червоної армії, полеглим у боях з німецько-фашистськими загарбниками за свободу і незалежність народів Європи».

Балюстрада з 26 колон має висоту вісім метрів, по її краях встановлені фігури радянських бійців у момент бою. Для виготовлення 12-метрової статуї радянського солдата знадобилося 15 тонн бронзи, а для 20-метрового цоколя - 300 квадратних метрів мармуру різних сортів.

На цоколі бронзової плити викарбувано витяг із наказу головнокомандувача про взяття Відня. На бічних гранях - вірші, присвячені перемозі радянського народу над Німеччиною.

Ідея створення монумента належить генералові Дмитру Шепілову. Пам'ятник був споруджений радянським командуванням в Австрії.

Після виведення радянських військ з Австрії у 1955-му році керівництво країни зобов'язався нести відповідальність за збереження пам'ятки, що було зафіксовано у державному договорі про австрійський нейтралітет.

У 1977-1978-му роках австрійською владою була проведена робота з ремонту пам'ятника. Мармур невисокої якості був замінений гранітом, захищено від вологи фундамент. А в 2008-2009-му роках проведено його капітальна санація із благоустроєм прилеглої території.

Болгарія

Найбільш відомий пам'ятник радянському солдату-визволителю "Альоша", що в Пловдиві, який був встановлений у 1954-му році. Скульптори - Тодор Босілска, Любомир Далчев, Олександр Занков, Олександр Ковачев, Георгій Коцев та Василь Радославов.

17-метрова кам'яна статуя воїна встановлена на гранітному п'єдесталі на вершині пагорба Бунарджик. На постаменті виведено ім'я: «Альоша».

Прототипом для пам'ятника було обрано реальну людину - сибіряка Олексія Скурлатова. У вересні 1944-го року він був солдатом-зв'язківцем і прокладав телефонний кабель недалеко від міста Пловдива. У той час один із місцевих жителів замалював плечистого Скурлатова до альбому. Малюнок зберіг один солдат болгарин Методі Вітанов. Після війни альбом потрапив до рук скульпторів, і Олексій Скурлатов був одностайно визнаний моделлю для пам'ятника. Сам Скурлатов не підозрював, що увійшов в історію. Методі Вітанов розшукав його лише через 10 років після війни.

На початку 1990-х років місцеві націоналісти розгорнули антирадянську кампанію і вимагали знести кам'яного Альошу.

У 1996 році міський парламент навіть ухвалив рішення про знесення монумента. Проте це рішення було оскаржене в окружному суді, який скасував рішення пловдивських законодавців. Кінцеву крапку поставив Верховний суд Болгарії, який постановив, що монумент Альоші є пам'яткою Другої світової війни і не може бути зруйнований.

Угорщина

В Угорщині, у її столиці Будапешті на місці численних поховань радянських воїнів раніше також стояли пам'ятники. З осені 1944-го року по квітень 1945 року тут загинуло близько 180 тисяч бійців Радянської армії, і половина втрат припала саме на Будапешт. На початку 1990-х років пам'ятники були демонтовані з площ і вулиць Будапешта. Частина з них, в основному бронзові скульптури, були переміщені в Парк монументів під Будапештом, заснований у 1991 році. Туди ж були відправлені й бронзові фігури радянського солдата з обеліска Волі на горі Геллерт на березі Дунаю. Самі поховання перенесли із центру міста на цвинтар Керепеші, де знаходиться центральний військовий меморіал радянським солдатам.

Єдиним пам'ятником радянським воїнам у Будапешті, що пережив 1990-ті роки, став встановлений у 1945-му році обеліск із позолоченим барельєфом і написом: «Слава радянським воїнам-визволителям!».

Він розташований в центрі міста на площі Свободи між телецентром і американським посольством.

А те військове поховання, що було фактично під ним, у 1958-му році було перенесено на міське кладовище.

Влітку 2002-го - а погодженням із урядом РФ - пам'ятник був демонтований задля реконструкції. У травні 2003-го обеліск повернувся на своє колишнє місце.

Пам'ятник радянським воїнам кілька разів ставав об'єктом нападів угорських ультрас. Він був пошкоджений під час антиурядових демонстрацій в Будапешті вересні 2006 року.

У листопаді 2011-го року обеліск був розмальований чорною фарбою із різними гаслами.

Німеччина

Військовий меморіал в Трептов-парку - найвідоміший пам'ятник полеглим радянським солдатам у світі був відкритий 8 травня 1949 року. Сюди перенесли останки воїнів, тимчасово похованих на різних міських кладовищах. Для будівництва використовували граніт із рейхсканцелярії Гітлера.

У центрі меморіального комплексу - 13-метрова бронзова статуя воїна-визволителя роботи скульптора Євгена Вучетича. Радянський солдат лівою рукою притискає до себе дівчинку, а в правій тримає опущений меч, розрубуючи фашистську свастику.

Перед бронзовим солдатом - меморіальне поле з іншими братськими могилами, саркофагами, чашами для вічного вогню, двома червоними прапорами з граніту, скульптурами коліноприклонних солдатів. На гранітних прапорах - написи двома мовами: «Вічна слава воїнам Радянської армії, які віддали своє життя в боротьбі за визволення людства».

Біля входу до меморіалу, прикрашеного гранітними порталами, відвідувачів зустрічає Батьківщина-мати у скорботі за своїми синами. Меморіал обрамлений плакучими березами, спеціально посадженими в нагадування про природу європейської частини Союзу.

Більше 40 років перед пам'ятником в Трептов-парку ніс службу почесний караул. 22 грудня 1990-го пост було знято.

Крім меморіалу в Трептов-парку, відомі пам'ятники радянським солдатам в парку Тіргартен в центральній частині Берліна, де поховано близько двох тисяч полеглих воїнів, і в парку Шенхольцер Хайде в берлінському окрузі Панків - понад 13 тисяч воїнів.

З 1993-го уряд ФРН перебрав на себе всі витрати з утримання меморіалу в пам'ять про загиблих у Другій світовій війні, а також розташованих на території країни поховань військових часів.

Щорічно німецький уряд виділяє на догляд за пам'ятниками радянським воїнам і жертвам фашизму декілька мільйонів євро.

Латвія

Пам'ятник Визволителям Риги був встановлений у пам'ять про радянських вояків, які воювали з гітлерівською армією за звільнення столиці Латвії від фашистського панування.

Він був відкритий 1985-го в кінці бульвару Перемоги, на території лівобережжя Даугави за ризьким Кам'яним мостом. Ідейно-композиційним центром пам'ятника є 79-метрова стела і розташовані з усіх боків скульптурні зображення Батьківщини-матері і воїнів-визволителів. Автором концепції є відомий ризький художник Олександр Бугайов.

Польща

Військове цвинтар-меморіал радянських воїнів у Варшаві було створено в 1950 році.

Меморіал оточений міським парком загальною площею в 19 гектарів. Центральним пам'ятником меморіалу є обеліск із граніту заввишки 35 метрів. Ліворуч і праворуч від нього розташовані скульптурні композиції радянських воїнів. У 696-ти братських та 138-ми індивідуальних могилах кладовища-меморіалу поховані 23 759 радянських воїнів.

Словаччина

Меморіал радянським воїнам на пагорбі Славін у Братиславі був споруджений у 1960-му році на місці колишнього польового кладовища воїнів Радянської армії за проектом Олександра Тризульяка. На десяти тисячах квадратних метрів, в індивідуальних та братських могилах спочивають 6 845 полеглих радянських воїнів. Домінантою архітектурного ансамблю є пілон висотою 42 метра з бронзовою фігурою радянського воїна-переможця з піднятим прапором.

До траурної зали ведуть бронзові двостулкові двері з вісьмома барельєфами, що відображають моменти боротьби за свободу. Написи на зовнішніх стінах траурного залу документують віхи визвольного шляху Радянської армії та Чехословацького армійського корпусу від перевалу Дукла на чехословацько-польському кордоні (6 жовтня 1944 року) до Братислави (4 квітня 1944 року).

Естонія

Меморіальна композиція, присвячена воїну-визволителю в Талліні (автори - скульптор Енн Роос і архітектор Арнольд Алас) складалася з двометрової фігури радянського солдата, котрий схилив голову на знак скорботи, та стіни, на якій були таблички з іменами загиблих. 1964-го перед монументом було запалено Вічний вогонь.

З 1990-х років доля меморіалу та поховання стала предметом запеклих дискусій, оскільки частина естонців вважала пам'ятник символом радянської окупації. На початку 1990-х, після оголошення Естонією незалежності, загасили Вічний вогонь. 1994-го таблички з іменами загиблих були замінені табличками з написом «Полеглим у Другій світовій війні» естонською і російською мовами.

У середині квітня 2007-го уряд Естонії ухвалив остаточне рішення перенести меморіал із центру міста.

26 квітня почалися розкопки поховання радянських воїнів, а 27 квітня був демонтований пам'ятник Воїну-визволителю і перенесений на Військове кладовище, куди були перепоховані останки радянських бійців.