Центральне кладовище розташоване у південно-східному передмісті Відня Зіммерінг (Simmering) у восьми кілометрах на південний схід від площі Штефансплац. Найближча станція регіональної залізниці - Zentralfriedhof. На величезному кладовищі площею в два з половиною квадратних кілометри, що нараховує більше трьох мільйонів поховань, покоїться прах багатьох знаменитостей. Крім того, особливий інтерес - це надгробки початку ХХ століття, виконані в дусі югендстілю.


Засновуючи в 1874-му році нове кладовище, уряд Відня враховував перспективу зростаючого населення столиці на багато десятиліть наперед. Тому було вибране місце далеко за межами Відня. Нове кладовище планувалося зробити доступним для всіх конфесій, що викликало відразу невдоволення у віденців-католиків, котрі на той час перебували в пануючій більшості. Сьогодні на Центральному кладовищі спочивають католики, православні, протестанти, мусульмани, іудеї та мормони. Проте, як і раніше, переважають католицькі поховання.


У листопаді 1874-го року відбулося офіційне відкриття нового кладовища. Першим на ньому був похований простий городянин на імя Якоб Цельцер. Його було поховано в окремій могилі. Цікаво, що йогойого гробниця зберігається й досі, - як важлива віха в історії кладовища.


У 1905-му році з'явилася головна цвинтарна церква в дусі югендстилю, освячена на честь святого Карло Борромео. Його традиційно вшановують як охоронця від чуми. За своїм зовнішнім виглядом вона дуже нагадує православні храми: центрична - з масивним куполом на високому барабані. Архітектор Макс Хегелє, котрий проектував церкву, спланував також і прилеглий до неї комплекс усипальниць – два мавзолеї, сімдесят арочних усипальниць та 768 колумбарних ніш. Незважаючи на протести католицької церкви, на початку 20-х років віденська соціал-демократична партія підтримала поховання за типом кремації. Нагадаємо: Ватикан офіційно прийняв кремацію тільки в 1964-му році. Тому вже в 1922-му році на території Центрального кладовища з'явився перший в Австрії крематорій. Сама будівля дуже цікава з погляду архітектури, оскільки нагадує вавилонський зіккурат з глухими мурами та входом у вигляді порталу стрілчастих обрисів. Архітектором виступив Клеменс Хольцмайстер.

Спочатку до Центрального кладовища дістатися було непросто. Але з часом з'явився трамвай № 71, що вирушав від площі Schwarzenbergerplatz у центрі міста і прямував до самого кладовища. Номер цього трамвая став свого роду приказкою: «Він сів на 71-й», так до сьогодні говорять про когось, хто нещодавно помер.


Сплативши невеликий грошовий внесок, самим цвинтарем можна пересуватися на автомобілі, хоча є також і лінія цвинтарного автобуса. В основному увагу туристів Центральне кладовище приваблює через так звану зону «почесних гробниць», де покояться композитори : Людвіг ван Бетховен, Йоганнес Брамс, Франц Шуберт, Амадей Моцарт (кенотаф), архітектор віденського модерну Адольф Лоос, поп-зірка співак Фалько – всього близько 350 почесних гробниць.


На плані Центрального кладовища почесні поховання позначені особливо, тому їх вельми просто відшукати. Окремо виділена зона поховань австрійських президентів. Згідно з австрійськими законами, якщо президент республіки, бундесканцлер або президент національної ради помирає на посаді, то йому належить почесне поховання за рахунок республіки. Від часів другої світової війни на кладовищі залишилися могили солдатів Червоної армії. Всього 2624 поховання, серед яких 12 могил героїв Радянського союзу.


Зараз Центральне кладовище вважається однією з найбільш екологічно чистих зон передмістя Відня. Тут можна зустріти не лише білок, але й навіть оленів, які влаштувалися на території старого єврейського кладовища, де сила силенна хвойних дерев.