Поставити урну покійної дружини в головах подружнього ложа? Розвіяти прах улюбленого батька на газоні перед власною віллою? Досі в Німеччині це було суворо заборонено.

Хоча похорон тут регулюється не загальнодержавним законом, а виключно податками окремих федеральних земель, громадяни скрізь зобов'язані ховати своїх родичів лише на цвинтарі. Проте в землі Вільне ганзейське місто Бремен назріває реформа похоронного законодавства, що, ймовірно, надалі пошириться і по всій країні, пише Российская газета.

Головні пункти реформи - вирішити зберігання урн в будинках рідних і близьких два роки після похорону, а також дозволити розсіювати прах в будь-якому місці, вибраному згідно передсмертного бажання покійного, або поховати його в лісі. Як роз'яснила одна з ініціаторів реформи депутат від партії «Союз 90-х/Зелені» Майке Шефер, багато, особливо стареньких громадян, неодноразово зверталися з такими пропозиціями до бременського парламенту.

У Німеччині заборонено віддавати урни близьким покійного. Всі приватні похоронні підприємства зобов'язані упокоїти останки, в тому числі й після кремації, за всіма правилами на державних або церковних кладовищах. Через заборони на індивідуальні форми поховань у ФРН бурхливо процвітав нелегальний «похоронний туризм» до сусідніх Нідерландів. Обходячи закони, люди розсіювали прах своїх родичів голландськими полями або потайки привозили урни до себе додому. За словами Майке Шефер, багато хто з професійних організаторів похорону вітають підготовлюваний закон. Такий підхід демонструє лише повагу до останньої волі покійного.

Тим не менше, управляючий директор Федерального союзу німецьких похоронних підприємств Рольф Ліхтнер різко негативно висловився проти подібної практики. За його словами, «приватизація» праху у німецькій державі не повинна мати місця взагалі. Держава під час ухвалення похоронних законів думала не тільки про небіжчиків та їхніх близьких родичів, але й про всіх, хто сумує про спочилих. Якщо дружина забере прах чоловіка до своєї спальні, як зможе вгамувати свою печаль колишня коханка і позашлюбні діти? Крім того, ніхто не гарантує, що останки через два роки, коли у дружини з'явиться новий чоловік, не опиняться на смітнику. Тому нинішні закони націлені на захист гідності спочилих, караючи «похоронний туризм» суворими штрафами в розмірі п'яти тисяч євро.

Майже половина з 860-ти тисяч покійних щороку «проходять» через крематорій. Згідно легально облікованої статистики, лише близько 5-ти відсотків виявляються «клієнтами» голландських або швейцарських похоронних фірм, які за певну плату видають родичам довідки про переміщення праху покійних на своїх територіях. Потім урна нелегально перевозиться до Німеччини...

   Андрій Кураєв, протодиякон:

- Як церква ставиться до подібної практики? Почнемо з того, що церква взагалі не в захваті від кремації. І не тому, що це погано впливає на загробну долю покійного, а просто символіка такого поховання чужа для християнина. Наша традиція - поховання подібне зерну, що опускається в землю і має прорости.

Що ж до зберігання праху покійного вдома, то канонів з цього приводу немає. Але очевидно, що людина, залишаючи прах поруч, немов би «не відпускає» померлого. І тут можлива психологічна травма, що буде впливати на життя того, хто в такий спосіб «не відпускає» покійного. Не можна й не потрібно нести з собою вже пройдене...