На березі річки Заалє, недалеко від містечка Ойлау на території сучасної федеральної землі Саксонія-Ангальт, в Німеччині вченим вдалося знайти групу з чотирьох акуратних могил, у кожній з яких знаходилися останки декількох людей.

Особливий інтерес дослідників привернуло взаємне розташування останків, що за припущеннями вчених, відображало сімейні зв'язки між похованими. Подібні могили археологи знаходили і раніше, і вже давно здогадувалися, що близьке споріднення померлих могло бути виражене в розташуванні тіл обличчям до лиця, а також у сплетенні їхніх рук.


Всього ж у чотирьох могилах вчені знайшли останки 13-ти людей, згрупованих, судячи з усього - за родинною ознакою. В одній із могил лежали дорослі чоловік і жінка з двома дітьми, а в іншій - жінка з трьома дітьми. Третя ж могила належала чоловікові і двом дітям, а в четвертій - вчені виявили жінку з дитиною.

Дивною деталлю дослідникам здалася відсутність у могилах підлітків, бо всі поховані діти мали вік не більше 10-ти років, а дорослі - близько 30-ти і старші, аж до 50-60-ти...

Крім людських останків археологи знайшли в похованнях і стандартні для центральноєвропейської культури предмети шнурової кераміки того часу. Чоловіки і хлопчики лежали в могилі поруч зі своїми кам'яними сокирами, а жінки й дівчата вирушили в останній шлях з кременевими знаряддями праці. Ймовірно, що всі вони мали з собою і невеликий запас провізії - про це свідчать залишки мяса тварин.

Деякі ознаки поховання свідчать про те, що всі могили були викопані одночасно, а всі виявлені тіла були поховані в один і той же день. При цьому, судячи з останків, всі поховані розпрощалися з життям внаслідок насильницької смерті. Найяскращий тому приклад - кам'яний металевий снаряд, який застряг у хребті однієї з виявлених жінок. Ще два скелети несли на собі явні ознаки пошкодження щелепи. Інші останки несуть ознаки смертельних черепних і задньочерепних травм.

Могили, судячи з результатів розкопок, були оточені системою концентричних канав. Швидше за все, над ними височіли невеликі пагорби, однак говорити про це достовірно через тисячоліття сільськогосподарської діяльності археологи не зважилися.

Подібне сімейне поховання вченим уперше вдалося виявити за всю історію археології. Щоб підтвердити свої здогадки про сімейну спорідненість похованих дослідники провели ряд аналізів, включаючи аналіз мітохондріальної та ядерної ДНК, які вдалося здійснити завдяки винятковому збереженню останків. Як з'ясувалося, мова йде про сім'ї сучасного типу - так званих малі, або нуклеарні сім'ї, що складаються з батьків і дітей, а не величезних «колекцій» з бабусями, дідусями, онуками і дядьками.

Діти, поховані у першій могилі з дорослими чоловіком та жінкою, швидше за все, є їхніми дітьми. У дівчинки і хлопчика та ж мітохондріальна гаплогрупа K1b,що передається тільки по материнській лінії, і співпадає з дорослою жінкою. При цьому збігаються і гаплогрупи чоловіка і хлопчика по чоловічій Y-хромосомі - обидва вони належать Y-гаплогрупі R1a - до якої, між іншим, належить і більшість слов'ян. При цьому мітохондріальна гаплогрупа чоловіка відрізняється, так що тут точно не йде мова про кровозмішання.

Щоб визначити географічне походження людей, а також інтенсивність їхньої міграції, на додаток до генетичного аналізу вчені провели аналіз ізотопів стронцію 87Sr/86Sr у зубній емалі похованих. Він залежить від співвідношення ізотопів стронцію споживаної їжі, а це співвідношення може надто відрізнятися від одного географічного місця до іншого.

Як показав аналіз ізотопів - усі поховані діти мали однакове в межах помилки співвідношення ізотопів як в емалі, так і в дентині, що так само справедливо і щодо дорослих чоловіків.

А ось аналогічне співвідношення у жінок виявилося значно більшим. Вчені вважають, що ця спільнота практикувала так звану екзогамію. Тобто жінки залишали місця свого дитинства і приносили потомство в інших громадах. Діти і їхні батьки виросли в одній і тій же місцевості.

Результати проведених аналізів стали основною темою публікації в одному з номерів The Proceeding soft of the National Academy of Sciences. Вольфгангe Хакe з Інституту антропології при Університеті імені Йоганна Гуттенберга в Майнці, котрий і керував роботою наукової групи, стало очевидно, що вік старших вельми поважний для доби неоліту, і ознаки не до кінця залікованих ними травм, так як і наявність у могилах малюків, говорять про одне. Це була група абсолютно не здатних до бою людей, залишених на самоті, поки молоді і сильні боролися з ворогом або полювали.

Братом і сестрою є, судячи з усього, і двоє з трьох дітей, виявлених у другій могилі. При цьому похована з ними жінка не була їхньою кровної матір'ю, але могла бути матір'ю третього. Це відображається і в положенні тіл у могилі - на відміну від третьої дитини, «чужі» лежали в могилі плечима, а не обличчям до жінки.

Хак і його колеги вважають, що рішення поховати їх разом могло бути пов'язане з дальніми спорідненими або соціальними зв'язками між похованими. Жінка могла бути їхньою тіткою або ж прийомною матір'ю.

Вчені навіть змогли вирахувати, що жінки народилися і виросли в горах Гарц, що в шістдесяти кілометрах на північний схід від місця поховання. Однак, попереджають вони, це припущення може виявитися зовсім невірним. Просто через те, що в вчених немає й досі детальної карти співвідношень ізотопу стронцію по території Європи.

Перед дослідниками постала картина, з якої можна зробити висновок про те, що 5 тисяч років тому люди на території сучасної Німеччині жили такими ж малими сім'ями, як і сьогодні. А коли когось вбивали, то й ховали таких разом всією родиною. Аналіз останків із чотирьох неолітичних могил  показав, як спорідненість відбивалася на положенні мерців в могилі і звідки древні європейці брали собі дружин.

Можна уявити, що живучи на родючих землях зі стабільним і сприятливим кліматом, невелике співтовариство займалося в основному землеробством, час від часу кладучи свої нехитрі пожитки на вози й переїжджаючи до нового місце задля поселення. Але одного разу, у їхній мирний спосіб життя втрутилося невідома подія й принесло смерть у кілька сімей одразу. Ті ж, кому вдалося вціліти, поховали тіла покійних за всіма правилами, зберігаючи давню й хорошу традицію. Хоча не варто відкидати й версії, що це були самі нападники.