«Раптом мені здалося, моя душа покинула тіло і піднялася до стелі. Зверху я міг чітко бачити, як навколо мого вже «порожнього» тіла метушаться лікарі і медсестри. Мені було так добре, як не було жодного разу в житті. Вся моя нове істота наповнилася якиюсь легкістю, спокоєм і радістю. Хотілося поділитися цими відчуттями з заклопотаними людьми, котрі стовпилися внизу. Але тут лікарняна палата раптово зникла, і я опинився в тунелі. Було темно, я міг бачити лише яскраву пляму в кінці. Я летів цим коридором, поступово набираючи швидкість. Пляма світла все зростала й зростала, і врешті решт стала величезною. Тунель скінчився. Переді мною стояв чоловік у білому одязі. Думка про те, що це Ісус, прийшла в голову відразу ж.

«Тобі ще не пора», - сказав він, наблизившись до мене. І тут же настала темрява. Отямився я вже на наступного дня в реанімації. Лікарі сказали, що я пережив клінічну смерть».

«Спогади» тих, хто опинився по той бік реальності, схожі настільки, що часом здається, що їх писали під копірку. Багато хто вважає, що це і є самим незаперечним доказом існування загробного життя.

Насправді схожість «спогадів» людей, котрі пережили клінічну смерть, має цілком наукове обґрунтування. Фахівці стверджують, що всі ці переживання людина відчуває зовсім не в момент клінічної смерті, а до неї. Мозок припиняє свою роботу практично відразу після зупинки серця, а це означає, що в стані клінічної смерті людина просто не може нічого відчувати. Все, що нібито відбувається з хворим, - польоти тунелем, розмови з загробними мешканцями - трапляється в момент агонії, ще до зупинки серця.

Але чому ж спогади такі схожі? Вся справа в тому, що під час клінічної смерті мозок впливає ряд певних факторів.

Коли серце починає битися з перебоями, мозок відчуває нестачу кисню - гіпоксію. А відповіддю на це служать певні реакції.

Коли «померлим» здається, що їхня душа полишає тіло і вони нібито бачать лікарів, які намагаються вдихнути в них життя, фахівці пояснюють швидким рухом очей, подібним до того, що відбувається, коли людина засинає. У цей момент реальність химерно переплітається з галюцинаціями. Релігійні люди, як правило, бачать бога чи померлих родичів, у атеїстів - все життя проноситься перед очима, іноді трапляються і бачення страшніше - людям здається, що перед ними постає сам сатана!

Відчуття раптового щастя і спокою - результат різкого викиду в кров гормону серотоніну, дарує нам відчуття радості і заспокоєння. Так, німецький вчений Олександр Вутцлер виявив, що в момент смерті в мозку людини рівень серотоніну підвищується у 3 рази.

Темний коридор і світло в кінці теж мають пояснення: через брак кисню розвивається тунельний зір - мозок втрачає здатність обробляти сигнали з країв сітківки ока, сприймаючи лише зображення з її центру. Коли гіпоксія прогресує, виникає відчуття польоту - це порушується робота вестибулярного апарату. Потім настає власне клінічна смерть - це і є темрява, в яку повертаються всі, хто «побували» в потойбічному світі.

Однак якими б не були переконливими наукові пояснення, явище клінічної смерті все ще оточене загадками. Справа в тому, що багато з тих, кому довелося пережити такий досвід, стали зовсім іншими людьми.

Наприклад, американський підліток Гаррі, переживши кому і клінічну смерть, втратив усю свою дружелюбність і почуття гумору. З того світу він повернувся агресивною істотою, з якою не змогли ужитися навіть власні батьки. Після повернення Гаррі з лікарні, його довелося переселити до окремого гостьового будинку, щоб батьки менше попадалися на очі синові, чиї спалахи люті часом ставали небезпечними для оточуючих.

Трирічна дівчинка, вийшовши з п'ятиденної коми, одразу в буквальному сенсі слова потягнулася до пляшки... Дитина буквально вимагала від батьків алкогольних напоїв. Більше того, мала почала красти і курити цигарки...

Дивна історія трапилася і з матір'ю сімейства Хізер Хоуленд зі Сполучених Штатів. Жінка перенесла черепно-мозкову травму, крововилив у мозок і клінічну смерть. Всупереч прогнозам лікарів, вона не лише вижила, але й практично одужала. Єдиним наслідком перенесених випробувань стала нестримна тяга Хізер до сексуальних контактів. До цього вірна дружина, Хізер почала змінювати партнерів мов рукавички, що врешті-решт призвело до її розлучення із чоловіком.

Науковці, пишуть «АиФ» так і не можуть до кінця зрозуміти причину подібних метаморфоз. Найбільш правдоподібне пояснення полягає в тому, що за гіпоксії пошкоджуються окремі ділянки мозку, які й змушують людей робити вчинки, не властиві їм до цього.

Втім, далеко не всі з тих, хто пережили клінічну смерть змінилися в гіршу сторону. Багато хто, навпаки, почали терпиміше ставитися до оточуючих, навчилися особливо гостро відчувати красу природи і цінувати життя і усіх її проявах. Переконливо говорять, що ці риси вони принесли з собою із потойбічного світу.