Згадок про смерть сьогодні надмірно багато: вони зустрічаються і в книгах, і в фільмах, і, що найактуальніше для підлітків і дітей, в комп'ютерних іграх. Як впливає постійне повернення до теми Танатоса на психіку майбутніх дорослих? На жаль, практичних досліджень цього із питання у світі було проведено не так вже й багато. Однак нещодавні експерименти Тетяни Гаврилової та її колег можуть пролити світло на вирішення даної проблеми.

З причин не повністю зрозумілих тема усвідомлення власної смертності і його наслідків у нашій навчальної та науковій літературі практично не звучала. Єдиний виняток - підручник Ігоря Кона «Психологія ранньої юності» 1989 року, в якому юнацьке усвідомлення неминучого кінця існування асоціюється з формуванням особистої ідентичності. Кон у своїй книзі говорив, що прийняття цієї неминучості змушує підлітка всерйоз задуматися про сенс життя, про те, як краще прожити його, проте експериментально цю теза він не обгрунтовував. У той же час ми на життєвому прикладі можемо нерідко бачити, що усвідомлення власної смертності (аутомортальності) може призвести до прямо протилежних результатів - відчуття безглуздості життя і всього в ній скоєного (адже кінець-то один!).

Тим часом страх смерті - найбільш, якщо так можна висловитися, страшний страх, оскільки він нагадує про загрозу, яка завжди присутня, а до нуля знизити ймовірність смерті неможливо. Смерть загрожує ні багато ні мало існуванню особистості, несучи в собі неминучу невідомість.

У своїх дослідженнях Тетяна Гаврилова показує, що більшість - 70 відсотків - дітей вперше усвідомлює свою смертність у віці до 10 років, тому респондентами для нового дослідження стали школярі 11-14 років. Всього ж було опитано 93 особи, як хлопчиків, так і дівчаток, котрі проживають у Приморському краї РФ.

Усім було потрібно заповнити два авторських опитувальники: «Віково-статусна самосвідомість» та «Віково-статусний диференціал». У першому потрібно погодитися або не погодитися з 13 твердженнями про своє «почуття дорослості», наприклад спростувати або підтвердити тезу «Я відчуваю себе дорослим». У другому опитувальнику потрібно було оцінити за 7-бальною шкалою три поняття: «Дитинство», «Дорослість» і «Мій вік». Таким чином, самооцінка віку підлітка перевірялася у двох проявах - словесному (затвердження) і невербальному (числова шкала). Підлітки були розподілені на дві групи - експериментальна та контрольна, при цьому вони знаходилися в одному і тому ж приміщенні, але їм давалися різні завдання. Експериментальна група отримувала буклет методик, в якому адаптована Шкала тривоги смерті Д. Темплера заповнювалася раніше, ніж опитувальники про дорослість. У контрольній групі це місце було відведено завданню, пов'язаному з нагадуванням про іншу загрозу (опитувальник екзаменаційного страху), а інші завдання нічим не відрізнялися від завдань експериментальної групи.

 

Результати статистичної обробки відповідей опитувальників показали, що експериментальна і контрольна групи відрізняються за показниками «дорослості»: у контрольній виявилося більше підлітків, які вважають себе дітьми, особливо серед дівчат. Через це дані по хлопчиках і дівчатках оброблялися роздільно. Дівчатка експериментальної групи значно рідше, ніж у контрольній, оцінювали себе як дітей (27,3% проти 56% у контрольній) і значно частіше - як дорослих (59,1% в експериментальній групі і 32% в контрольній). У хлопчиків істотних відмінностей між контрольною та експериментальної групами не виявилося, але тенденція говорити про себе як про більш дорослих у групі, що отримала завдання, які нагадують про смерть, була.

Таким чином, припущення Ігоря Кона про те, що нагадування про смерть викликає в людині підвищене почуття дорослості і, можливо, змушує замислитися про сенс життя, підтверджується даними психологічного експерименту. Існує припущення, що виклик страху смерті може служити інструментом впливу на рішення людей, притому як у позитивному, так і в негативному ключі. А це ставить перед психологами нові завдання.

Тетяна Гаврилова так говорить про майбутні плани: «У перспективі необхідна перевірка наших припущень і на інших вибірках підлітків, що дасть змогу обґрунтувати репрезентативність отриманих даних. При цьому найцікавіший і практично значущий аспект досліджень у даному напрямку, на наш погляд, - це питання про умови і характер впливу усвідомлення особистої смертності на розвиток особистості і про те, які детермінанти цього впливу».

Цікавий аспект страх смерті - його вплив на спонукання до самогубства. Автори описуваного дослідження вважають так: «Це дуже велика тема. Страх смерті повинен блокувати мотив самогубства. З іншого боку, він може і підштовхувати до самогубства як способу позбутися від цього страху за принципом -  «найкращий спосіб від головного болю - це гільйотина».