Археологи встановили, що люди у ньому були поховані живцем. Всі скелети знаходяться у неприродних позах, а в більшості  - широко відкриті щелепи, наче вони намагалися вибратися або покликати на допомогу. Сьогодні вже розкопано п'ять могил, у кожній з яких поховані двоє або більше осіб.

Серед інших знахідок - глиняний посуд для вина, бронзова фібула - застібка для одягу, і кам'яні веретена.

XIV століття до нашої ери в історії Стародавньої Греції вважається часом розквіту Мікенської культури. Про ті часи оповідають епічні поеми, традиційно приписувані Гомеру, - «Іліада» та «Одіссея». Усні поеми, що передували епосу Гомера та Гесіода, до нас не дійшли. Згадувані в гомерівських поемах зразки ранньої поезії неепічного характеру також втрачені.

З чого розпочати розслідування загадкового вбивства, до того ж вчиненого так давно, що письмових джерел про ті часи у нас немає?

Хіба що більш пізні співвітчизники розповіли нам дещо. Батько історії Геродот повідав про те, як перський цар Камбіс II «велів без всякої причини схопити дванадцять найзнатніших персів і з головою закопати живими в землю». Із трагедії Софокла, нам відомо, що Антігона, котра порушила закон (вона поховала власними руками брата Полініка, тіло якого як зрадника повинно було бути залишене на поталу диким звірам), в покарання була похована живцем.

Про те, що греки практикували таку кару можна прочитати, наприклад, у давньоримського історика Саллюстія в «Югуртинській війні»: «греки поставили карфагенянам на вибір: або щоб вони в тому місці, де бажають провести кордон своєї країни, дозволили зарити себе в землю живими, або щоб самі греки на тих же умовах вирушили до того місця, яке оберуть. Філени погодилися й принесли себе і своє життя в жертву батьківщині - вони були живцем закопані».

Закопування живцем у землю застосовувалося за порушення обітниці цнотливості до жриць-весталок. Таке покарання, як пише Плутарх, здійснювалося біля одного з семи римських пагорбів, біля так званих Коллинських воріт - porta Collina - воріт міста Риму, що поряд з Квиринальського пагорба. Звідки бере початок звичай страти весталок - незрозуміло. Існує припущення, що в давнину існував обряд ініціації дівчат з приводу першої менструації, коли їх символічно ховали живцем. За іншою версії, страта весталок пов'язана з оскверненням богині Землі, яка по суті є двійником богині Вести.