У продовження теми підготовки Змін

до Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року за № 193, ініційованої МАППС, та підтвердження розгляду цих питань на найвищому рівні, подаємо:

Витяг

із Резолюції Прем’єр-Міністра України

Миколи Азарова

До рішення розширеного засідання

Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України

за участю Прем’єр-Міністра України

від 31 січня 2012 року

3. До абзацу другого пункту 7

Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Близнюку А. М.

Міністру охорони здоров'я України Аніщенку О. В.

Міністру внутрішніх справ України Захарченку В. Ю.

Прошу у двотижневий термін провести зустріч з представниками Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України, Міжнародної громадської організації «Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи» та Асоціації «Меморіал», на якій обговорити проблеми, пов’язані із діяльністю суб’єктів господарювання, що надають ритуальні послуги, та виробити дієві шляхи їхнього розв’язання.

Що цьому передувало?

Крім численних скарг, зауважень і листів до Мінрегіону, Кабміну, правоохоронних органів і Прокуратури, листів до регіонів, міськрад, облрад та регіональних відділень МВС, МОЗ і прокуратури Асоціація неодноразово наполягала саме на Змінах до Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення. І ось Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України направило МОЗу та МВСу свої пропозиції зі Змінами.

Міністерство охорони здоровя  отримало їх у такій редакції.

Витяг

Пункт 21. Не є ритуальними такі послуги:

Доставка до моргу тіл померлих осіб для встановлення причин смерті;

зберігання тіл померлих у холодильній камері;

обмивання та дезінфекційна обробка тіл померлих;

протиаутолізна обробка тіл померлих;

реставрація обличчя тіл померлих;

косметичні послуги, що надаються тілам померлих;

гоління обличчя тіл померлих;

косметичні послуги, що надаються тілам померлих;

гоління обличчя тіл померлих;

одягання тіл померлих;

підготовка тіл померлих до бальзамування;

бальзамування тіл померлих;

очищення шлунково-кишкового тракту тіл померлих;

укладання тіла померлого до труни;

інші послуги моргу.

Надання зазначених послуг проводиться у відповідності до вимог санітарного законодавства та/або актів, що регламентують діяльність бюро судово-медичної експертизи і відділень патологоанатомії при відповідних закладах охорони здоров’я.

Пункт 22. Категорично забороняється поширювати інформацію про померлу особу, конфіденційність якої гарантується державою відповідно до статті 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідальність за поширення конфіденційної інформації тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із Законами України.

Відповідь Міністерства охорони здоровя Наводимо витяг із листа міністерства.

Міністерство охорони здоров’я у межах компетенції розглянуло лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України стосовно погодження проекту наказу «Про внесення змін до Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення» (далі – Наказ), і погоджує його із зауваженнями.

Пропонуємо в останньому абзаці п. 21 «Змін…» замість слів «відділень патологоанатомії при відповідних закладах охорони здоров’я» вказати «патологоанатомічних центрів (бюро, відділень закладів охорони здоров’я)».

Пункт 22 пропонуємо вилучити, оскільки порушені у ньому питання регламентовані чинним законодавством України.

Для МАППС п. 22

про те, що «категорично забороняється поширювати інформацію про померлу особу, конфіденційність якої гарантується державою відповідно до статті 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу» був і буде завжди принциповим. Адже ігнорування його зі сторони працівників МВСу та МОЗу стає не просто завадою вільній конкуренції на ринку ритуальних послуг України, а є убивчим для більшості підприємств і підприємців цієї сфери.

На підтвердження цих слів читайте на нашому сайті матеріал «Як у Кривому Розі ритуальне опудало горіло» у рубриці «Події. Новини» та дивіться відео звіт про подію.

Відповідь МВС. Наводимо витяг із листа міністерства

на проект Змін до «Необхідного мінімального переліку вимог…», що надійшов до Мінрегіону:

З положеннями зазначеного проекту наказу не погоджуємося з таких причин. Пунктом 20 запропонованої редакції доставка тіл померлих осіб до місць їхнього зберігання покладено, зокрема, на органи внутрішніх справ.

Відповідно до Закону України «Про міліцію» транспортування тіла померлого до моргу не належить до компетенції органів внутрішніх справ. Крім того, такі обв’язки на ОВС не покладено жодним із діючих у державі законодавчих актів.

Тому покладання такого обов’язку положеннями підзаконного акта одного центрального органу виконавчої влади на підрозділи, підпорядковані іншому, без внесення відповідних змін до законодавства, яке має вищу юридичну силу, є безпідставним. Тобто врегулювання питання транспортування трупів у такий спосіб є порушенням процедури нормоутворення.

Питання транспортування трупів померлих громадян урегульовано положеннями Закону України від 10 липня 2003 року № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу».

Згідно з визначенням термінів (загальна частина Закону), поховання померлого – комплекс заходів та обрядових дій, що здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству. Очевидно, що до цього комплексу послуг та обрядових дій входить і транспортування тіла померлого.

За статтею 8 Закону основним органом, на який покладено організацію діяльності в галузі поховання, є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, який у межах своєї компетенції реалізує державну політику в галузі поховання у порядку, установленому законом, та здійснює контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, а також суб’єктів господарювання у зазначеній сфері.

Статтею 9 Закону визначено, що ритуальні служби – спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, установленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг , визначених «Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності», передбачених пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Можна зробити висновок, що відповідно до положено Закону «Про поховання…» питання доставки тіл померлих осіб до місць їхнього зберігання повинно регулюватися нормативними актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, а такий обов’язок покладається на спеціалізовані комунальні підприємства (ритуальні служби), що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, установленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг.

Таким чином, пункт 20 запропонованої редакції наказу суперечить зазначеним вище положенням Закону «Про поховання…». На нашу думку, це питання можна врегулювати шляхом виключення пункту 20.

Міністерство (МВС) відповідно до наданих законодавством повноважень, готове до співпраці у вирішенні проблемних питань, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання, що надають ритуальні послуги.

Для МАППС вилучення п. 20

є неможливим, а тому робота з його включення до проекту Змін стала ще більш наполегливою. Відсутність законодавчо прописаної норми (чи вимоги), як це було раніше, щодо транспортування тіл померлих осіб окремим підрозділом МВС призвело до справжнього колапсу на місцях. А особливо у тих регіонах, де комунальні ритуальні служби були штучно розвалені або доведені до банкрутства, а на зміну їм прийшли ділки з провладних структур, їхні рідні, «наближені» або підпорядковані їм люди.

На перших погляд, яка проблема в тому, що десь померлого до моргу відвезуть підприємливі ділки на власному фургоні, десь це зробить швидка допомога у разі прибуття до того, кого рятувати вже запізно (за домовленістю…), а десь і міліціянти в разі знайдення трупа на вулиці, у громадських місцях тощо. А діють всі перелічені учасники такого транспортування за наводкою. Найгірше, що є вже випадки транспортування кримінальних трупів незрозуміло ким. Куди повезуть, хто зробить експертизу, чи буде вона фактичною, чи не стане «потрібною»?.. Питання відкрите.

Прогалина у законодавстві

 щодо перевезення тіл померлих очевидна. Через відсутність чітко прописаної норми за це в регіонах вхопилися казна-хто. Вони беруться до діла одразу після того, як невідкладна допомога констатувала на папері факт смерті, ігноруючи навіть ті нечисленні нормативні документи і профільні накази, що є чинними. За бездіяльності МОЗу й МВС на одне тіло часом приїздить по три бригади!? Йде боротьба за кожного померлого: хто першим зіллє інформацію про небіжчика «своїм», той і заробить.

Приклади існування цієї проблеми на нашому сайті в матеріалі «На захист ритуальної галузі» у рубриці «Співпраця з МАППС».