У Малазі розпочала роботу компанія Serena Funerales Civiles, що надає ритуальні послуги невіруючим. Першими клієнтами стали родичі місцевого мешканці Мігеля Герреро. На його похороні не було прощального богослужіння, тому що він не був віруючим, проте його рідні змогли попрощатися з ним під час емоційної церемонії на кладовищі Малаги. Вони згадували якою він був людиною у супроводі музики й віршів.

Компанію, що спеціалізується на цивільних похоронах, створили троє людей: доктор іспанської філології, інженер та випускниця факультету драматичних мистецтв. Як пояснює одна з організаторів Патрісія Мартін, вони планують запропонувати альтернативний варіант сім'ям, які не дотримуються католицької віри, однак всі хочуть тепло попрощатися з померлим родичем. «Наше завдання підготувати церемонію вшанування пам'яті померлого, щоб родичі ні про що не турбувалися», - пояснює уродженка Малаги.

Компанія може надати і стандартні послуги: порекомендувати виробників, які роблять пам'ятники з граніту та інших матеріалів; взяти на себе організаційні клопоти, транспортування тощо. Проте спеціалізація компанії - створення особливого настрою під час прощання. Щоб церемонія була більш особистою, співробітники агентства розмовляють з рідними і близькими, щоб краще пізнати померлого і створити відповідний  текст ритуальної промови. Крім того, друзі, батьки, діти та інші присутні можуть брати активну участь у церемонії, зачитуючи свої послання або присвячуючи людині кілька слів. Найголовніше - організувати таку церемонію, яка сподобалася б не лише родичам, але й померлим, якщо б він на ній був присутній.

Організатори розповідають, що все почалося зі смерті одного з близьких родичів, який не був віруючою людиною, а його близьким довелося проводити релігійну церемонію, оскільки їм хотілося хочаб якось попрощатися. Після похорону три іспанки дізналися про схожі випадки в країні і почали досліджувати ринок. «Ми побачили, що ця ніша на ринку порожня і що єдиною альтернативою було провести весь час до поховання біля гробу. Хтось міг щось зачитати, однак ми, іспанці, рідко читаємо щось на публіці», - пояснила Мартін.

Кілька тижнів тому компанія організувала свою першу церемонію. Попрощалися з Мігелем Герреро, чия донька Ана дізналася про існування Serena Funerales Civiles від родича. «Саме цього і хотів мій батько», - повідомила Ана, зізнавшися, що така церемонія виявилася більш емоційною, аніж релігійна. «Я відчула, що можу справді попрощатися зі своїм батьком», - зауважила Ана Герреро. Вона також розповіла, що у зачитаному тексті, крім інформації про померлого, також згадувалися і всі його онуки.

Під час стандартної церемонія організатори, одягнені у форму з бузковою хризантемою в піджаку, що є відмітним знаком компанії, приймають родичів, яким згодом зачитують текст про біль і про те, як важливо її відчувати. Ще один текст називається «Якщо б я обирав свій похорон» і закликає друзів і близьких згадати померлого з любов'ю і як можна меншим сумом. Після чого організатори розповідають про кращі риси і особливості померлого та зачитують вірші на тлі музики. Для цієї частини, що триває близько десяти хвилин, родичі зазвичай спочатку обговорюють з організаторами вибір текстів, віршів і музики.