Православні та греко-католицькі християни його відзначають 19 січня. Саме тому, це свято й збігається зі святом Богоявлення. Проте їх слід розрізняти.
У народі ще зустрічається назва цього свята – Йордана (або Ордана). Обряди цього свята, пов'язані з водою і полягають у занурення всіх бажаючих в ополонку. Багато хто вірить, що така процедура дарує здоровий дух та міць тіла.
Водохрешення і Богоявлення Святої Трійці. Саме цього дня дві тисячі років тому Ісус Христос, маючи тридцять років від роду, був охрещений Іваном Хрестителем (Предтечею).
Вечір напередодні Водохреща, пише «Літературне місто», майже точно повторює Святий Вечір з усіма його традиційними стравами. А вже наступного дня починається „голодна кутя», бо ніхто вже не запрошує за стіл і ніхто не пригощає духів померлих родичів, як це робилося на Святвечір.
На Водохреща після церковної служби святили воду. Парубоцькі громади заздалегідь прорубували в річці ополонку у формі хреста, хрест із льоду поливали буряковим соком і прикрашали сосновими гілками. Біля ополонки збиралися люди, сюди приходив священик і після молитви тричі занурював срібний хрест у воду. Люди підходили до ополонки, набирали свяченої води. Тут же випивали декілька ковтків, щоб бути здоровішими, вмивалися, щоб змити всі зурочення, «щоб не боліла голова», промивали очі й вуха «щоб не боліли», а вже потім ішли додому.
Споконвіку воді приписували магічну силу. Ще й сьогодні існують явища, які сучасна наука пояснити не може. Це, перш за все, феномен Йорданської води. Вода, набрана у будь-якому водоймищі — річці, озері, ставку, криниці, навіть біжуча вода із кранів у міських квартирах у ніч на Водохреща (до 5 години ранку), буде свіжою протягом року (перевірено), вона не має затхлого запаху, не застоюється, чого ніколи не буде зі звичайною водою.
В Україні вірили й вірять - і не безпідставно - у цілющу силу Йорданської води. Нею лікували різні хвороби у людей і тварин, окроплювали породіллю, очищали від зурочень, нею виганяли нечисту силу з осель та обійстя, тому в домі впродовж усього року тримали Йорданську воду, яка і рік, і два не псувалася, а завжди була свіжою і придатною до користування. На Водохреща деякі сміливці навіть купалися у прорубаних ополонках. У народі кажуть, що той, хто скупається на Йордань, цілий рік не хворітиме, бо в цей день хрестили Ісуса Христа.
Дома господар скроплював свяченою водою город, реманент, худобу, хату, а на останку всі кути, стіни, вікна, піч та мисник у хаті, знову всі випивали свяченої води і лише тоді сідали за стіл снідати, бо до цього часу ніхто й риски в роті не мав. Після безсонної ночі і ситного сніданку дорослі лягали перепочити, а молодь влаштовувала свої розваги і забави. Як пише О. Воропай, «На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки: хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду».
У цей день щедрують, причому щедрувати ходять жінки. Щедрівки дуже подібні до колядок. У них теж возвеличуються і вшановуються Ісус Христос, Матір Божа, Святі. У них, як і в колядках, звучать побажання щастя, здоров’я, достатку. У деяких щедрівках злегка натякається або ж відверто вимагається подарунок за щедрування, як це можна простежити у щедрівці, наведеній нижче:
Щедрик, ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
Винесіть книш, бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.