Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

 

Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи з глибокою повагою відноситься до ініціативи Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва організувати роботу щодо подолання неправомірної діяльності з боку органів внутрішніх справ, а тому повідомляємо про готовність взяти участь у спільній роботі та інформуємо про проблемні питання, що мають місце в ритуальній сфері, які породженні бездіяльністю та корупцією з боку посадових осіб органів внутрішніх справ.

Дані проблемні питання в ритуальній сфері, пов’язані з відсутністю чіткого механізму, який би визначав би порядок перевезення тіл померлих до моргів і коло відповідальних за дане перевезення осіб; незаконним поширенням конфіденційної інформації, а тому пропонуємо власний можливий варіант вирішення даних проблем.

Подібна ситуація в правовій сфері, що пов’язана з відсутністю необхідної чіткої правової бази, стала причиною намагання МВС України ліквідувати спеціальні роти міліції з перевезення тіл померлих до місць їх зберігання та безвідповідально перекласти виконання даної функції у руки приватних суб’єктів господарювання. Це в свою чергу може призвести до встановлення не обґрунтовано високих цін на такі перевезення, а найстрашніше в такому випадку є те, що такий підхід МВС України може призвести до зменшення відсотку розкриття кримінальних справ, пов’язаних з насильницькими смертями громадян, оскільки приватному суб’єкту господарювання в у мовах конкуренції буде байдуже, яке тіло померлого він буде перевозити до місця його зберігання, чи то в наслідок насильницької смерті, чи ні, його в даному випадку буде цікавити виключно прибуток. 

1. Аналіз стану чинної нормативної бази, покликаної регулювати питання перевезення тіл померлих до місць їх зберігання (моргів): станом на сьогоднішній день нажаль не розроблено і не затверджено жодного нормативного акта, який чітко визначав би порядок здійснення перевезення тіл померлих до місць їх зберігання (моргів), перелік посадових осіб та/або органів державної влади та їх структурних підрозділів, які б були відповідальні за дані перевезення, встановлював відповідальність за неправомірні дії особам, відповідальним за перевезення тіл померлих до місць їх зберігання.

На даний час існують декілька відомчих нормативних актів, що визначають порядок здійснення подібних перевезень тіл померлих до місць їх зберігання, однак вони затвердженні окремими відомствами, а тому мають доволі вузьку дію на конкретно визначених суб’єктів державотворення та підвідомчих їм структурних підрозділів, а тому мають доволі вузький спектр дії, що не дає можливості належним чином регулювати дане питання.

До таким нормативних актів слід віднести:

1)    наказ Головного управління МВС України в м. Києві від 01.12.99 №497 «Про затвердження Положення про спеціальну роту міліції з підбору та транспортування трупів у морг, підпорядкованої ГУМВС України в м. Києві», відповідно до підпункту 3.1.1 Положення про спеціальну роту міліції з підбору та транспортування трупів у морг, підпорядкованої ГУМВС України в м. Києві, затвердженого даним наказом, підбір та транспортування на спеціальних автомобілях до міських моргів з вулиці, громадських місць, підприємств, установ, організацій, житлових будинків раптово померлих громадян, утоплеників, смертельно травмованих при дорожньо-транспортних пригодах, осіб, що покінчили життя самогубством, або загинули внаслідок злочинних посягань та нещасних випадків;

2)    наказ МОЗ України від 17.01.95 №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», пунктом 1.9 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених даним наказом, відповідальність за доставку трупа, його одягу та інших предметів, що безпосередньо мають відношення до трупа, у морг покладається на особу, яка призначила експертизу, і здійснюється бригадами, склад яких відповідно до місцевих умов комплектуються з працівників органів Міністертва внутрішніх справ, або з працівників інших служб, що спеціалізуються на цьому.

У випадках смерті в лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи.

У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатувала смерть особи, що померла на вулиці або в іншому громадському місці, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. При цьому лікар (фельдшер) бригади зобов’язаний надати черговому санітару моргу заповнений відривний талон до «Супровідного листа»;

3)    наказ МОЗ України від 12.05.92 №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні», відповідно до абзацу дев’ятого Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах, затвердженого даним наказом, доставку померлих амбулаторних хворих в патологоанатомічні бюро (відділення) проводиться автотранспортом лікувально-профілактичного закладу.

Беручи до уваги положення вищенаведених наказів, лише наказ МОЗ України від 17.01.95 №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» отримував правовий висновок Мін’юсту України щодо його відповідності чинним нормативним актам в Україні, за результатами якого було проведено його державну реєстрацію. Інші два накази мають суто відомчий характер і свого часу не отримували правового висновку Мін’юсту України щодо їх відповідності чинному законодавству України та не подавалися на державну реєстрацію.

З огляду на таке, вказані нормативні акти не дають можливості регулювати питання перевезення тіл померлих до місць їх зберігання (моргів) в повній мірі, не визначають коло осіб відповідальних за дані перевезення, не встановлюють механізм визначення, у яких випадках і яких померлих повинні транспортувати посадові особи органів внутрішніх справ, а у яких – органів охорони здоров’я. А тому, відсутність чітких норм права в даній правовій сфері, призводять до зловживань, породження корупційних схем, оскільки за такі дії прямо не передбачена відповідальність та й взагалі відсутній чіткий порядок проведення подібних перевезень тіл померлих до місць їх зберігання.

 2. Можливі шляхи вирішення даного питання: маючи намір забезпечити належну перевірку фактів смерті людини, Генеральною прокуратура України спільно з МВС України і МОЗ України було прийнято спільний наказ від 25.10.2011 №102/65/692 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини».

Даний наказ мав на меті забезпечити належну співпрацю та взаємодію між вказаними відомствами, виключити непорозуміння та усунути порушення в питаннях констатації смертей громадян, запобігти випадкам неякісних перевірок обставин смерті людини та укриття умисних вбивств.

Однак, даний наказ не містить положень щодо обов’язків перевезення тіл померлих до місць їх зберігання виключно працівниками внутрішніх справ та/або охорони здоров’я.

З огляду на таке, вважаємо за доцільне внести до даного спільного наказу відповідні зміни, в межах яких:

1)    встановити, що процедура перевезення тіл померлих до місць зберігання (моргів) у будь-яких випадках та незалежно від причин смерті померлої особи – не є ритуальною послугою;

2)    визначити, що перевезення тіл померлих, які померли на дому, вулицях, підприємствах і організаціях, в наслідок дорожньо-транспортних пригод, утоплеників, осіб з підозрою на насильницьку смерть та без підозри до місць їх зберігання (моргів), повинно здійснятися виключно бригадами (ротами або іншими структурними одиницями), склад яких відповідно до місцевих умов комплектується з працівників органів Міністерства внутрішніх справ України або закладами охорони здоров’я;

3)    з метою не допущення зловживань посадовими особами та недопущення незаконної господарської діяльності приватними суб’єктами господарювання, встановити чітку заборону на здійснення доставки тіл померлих з дому до місць їх зберігання суб’єктам господарювання, іншим установам, організаціям і підприємствам незалежно від форм власності і підпорядкування;

4)    заборонити, в тому числі посадовим особам органів внутрішніх справ, органів реєстрації актів громадянського стану, закладів охорони здоров’я та будь-яким іншим особам поширювати інформацію про померлу особу, конфіденційність якої відповідно до статті 7 Закону України «Про поховання та похоронну справу» гарантується державою, а фізичним особам і суб’єктам господарювання, установам, організаціям, підприємствам не залежно від форм власності і підпорядкування, посадовим особам органів державної влади, за виключенням випадків передбачених законодавством, збирати отримувати та використовувати таку інформацію. В забезпечення належного ставлення до тіла померлої особи та повного виконання її волі, висловленої за життя або її близьких рідних, встановити адміністративну та кримінальну відповідальність.

 Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи висловлює свою готовність долучитися до підготовки, супроводження погодження проекту спільного наказу про викладення в новій редакції спільного наказу Генеральної прокуратури України, МВС України, МОЗ України від 25.10.2011 №102/65/692 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини».

Одночасно, вважаємо за доцільне після погодження нової редакції спільного наказу, в установленому порядку подати його на державну реєстрацію в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», з метою забезпечення більш продуктивної його роботи.

 З повагою та наміром до співпраці

 Віце-Президент

Міжнародної асоціації професіоналів похоронної справи

Годовська Тетяна Борисівна